Життєвий та творчий шлях Бориса Миколайовича розпочався в Житомирі. Тут 3 січня 1895 року народився майбутній композитор. Першими музичними наставниками Бориса були батьки. Мати добре грала на роялі. Вона навчала маленького сина нотної грамоти і навичок гри на інструменті. Батько любив і часто співав народні пісні, залучаючи всю родину. Він вважав, що діти повинні обов’язково навчатись музиці. Живучи у Златополі (1908-початок 1911), Борис опанував скрипку, грав у духовому оркестрі, робив перші спроби в композиції. В 1911 році, після декількох переїздів за призначеннями батька, родина Лятошинських повернулася до Житомира, на малу Батьківщину Бориса. Юнак пішов до шостого класу у Другу чоловічу гімназію, яку закінчив у 1913 році. Одночасно почалися серйозні заняття музикою. Борис вступив до музичних класів Олександра Ружинського, що функціонували в Житомирі з 1900 року. Вивчав теорію музики та вдосконалював гру на фортепіано.
В Житомирі у віці 14 років він написав перші музичні твори – серед них мазурка і вальс для фортепіано, фортепіанний квартет. Музичне життя Житомира сприяло формуванню художнього смаку та розширенню музичного світогляду юнака.
Закінчивши гімназію Борис Лятошинський вступив на юридичний факультет Київського університету, а наступного року – до Київської консерваторії в клас композиції професора Р. М. Глієра. У 1919 році після закінчення Київської консерваторії був запрошений в цей навчальний заклад викладачем музично-теоретичних дисциплін, а з 1935 по 1937 рік одночасно – професор Московської консерваторії. Під час Другої світової війни Київську та Московську консерваторії були евакуйовані до Саратова та об’єднано в один заклад, де Борис Миколайович працював професором. Він боляче переживав окупацію рідної України. У вересні 1943 року після визволення рідного міста, Лятошинський повертається до Києва. Твори композитора дедалі частіше звучать не тільки в нашій країні, а й за її межами. У 1958 році за ряд творів на польську тематику він одержав від уряду Польщі премію та був нагороджений «Медаллю тисячоліття».
Крім того, що Борис Лятошинський був видатним композитором-симфоністом, він був відомий як прекрасний піаніст та диригент. Взимку 1968 року Борис Миколайович піднявся на подіум Колонного залу Київської філармонії, щоб диригувати оркестром, який грав його дві останні симфонії.
15 квітня 1968 року пішов з життя талановитий композитор, диригент, піаніст, вчитель, прекрасна людина.
За своє життя композитор був нагороджений багатьма орденами та медалями, двічі був удостоєний державних премій – в 1946 році за «Український квінтет», в 1955 році за музику до кінофільму «Тарас Шевченко». В 1945 році Борису Лятошинському було присуджено звання «Заслужений діяч мистецтв України», а в 1967 році звання народного артиста СРСР. У 1971 році він був удостоєний Шевченківської премії посмертно за оперу «Золотий обруч».
