Сьогодні стіни бібліотеки наповнилися особливим теплом, дитячим сміхом і справжнім літнім дивом!
До нас у гості завітала житомирська письменниця Таїсія Сосновська з презентацією своєї книги «Оберемок сонця принесу у хату». На зустріч прийшли понад 50 допитливих учнів ліцею № 10 міста Житомира. Разом із письменницею діти, які відпочивають у літньому таборі, вирушили у захопливу мандрівку сторінками книги, наповненої добром, родинними спогадами, любов’ю до України і наших народних традицій. Книга відчинила для малечі двері у чарівний світ, де пахнуть любисток і м’ята, оживають купальські легенди, народжуються казки. Разом із пані Таїсією діти створювали спільну квітку-історію, прикріплюючи до неї пелюстки. Кожна пелюстка стала символом нового кроку до пізнання свого коріння і народних традицій.
Але ж подорожувати наодинці сумно, чи не так? Набагато цікавіше, коли поруч є друг, який допоможе знайти правильну стежку та відкриє нові таємниці.
Справжньою доброю подругою для дітей цього дня стала арттерапевтка Тетяна Клименко. Пані Тетяна підготувала для ліцеїстів особливий сюрприз — таємничу пісню «Квітка папороті», що додала заходу магічного літнього настрою. А ще провела для дітлахів дихальну практику «Дзижчання бджоли».
Під час зустрічі звучали вірші, які відгукнулися в серці кожного юного слухача:
• «Гімн українки» — поезія про гордість за рідну землю, відданість народним традиціям, що об’єднує нас у велику українську родину.
• «Читайте дітям казки» — нагадування про те, що саме казки дарують нам перше тепло, навчають добра, допомагають сміливо мріяти.
• «Батькам» — один із найзворушливіших моментів зустрічі. Вірш про тих, хто від народження дарує нам найбільшу любов, підтримує у складні хвилини, вірить у нас навіть тоді, коли ми самі сумніваємося. Цей твір став містком вдячності між поколіннями, нагадавши, що для мами й тата ми назавжди залишаємося дітьми, де б не були.
Наприкінці зустрічі авторка поділилася з ліцеїстами своїм головним секретом — розповіла, як народжуються образи та історії.
Любов до слова і звичку писати авторці прищепила її бабуся. Вона навчила слухати казки, берегти мову, бачити чарівне у звичайних речах. Адже слово — це пам’ять і невидимий місток між поколіннями.
Крапку, а точніше — три крапки для нових зустрічей, поставив щирий вірш-одкровення «Тому й пишу» — про бажання ділитися родинним теплом з усім світом.
Щиро дякуємо Таїсії Сосновській, Тетяні Клименко та учням ліцею № 10 м. Житомира за їхні палаючі очі, щирі посмішки та вміння мріяти. До нових казкових мандрівок!
