Іноді, щоб «побачити», потрібно заплющити очі

Працівники твоєї бібліотеки відвідали документальну аудіальну виставку «Справжній степ» — особливий простір, де немає звичних картин чи експонатів. Тут головним стає… звук.

У повній темряві ми слухали український степ.

Шелест трави, подих вітру, спів птахів, звуки комах і тварин… І десь поміж ними — голоси українських науковців та архівні польові записи зі степу «Асканії-Нова».

Здавалося б, просто звуки природи. Але в темряві вони звучать зовсім по-іншому. Ти не просто слухаєш — уявляєш, відчуваєш, згадуєш і розумієш, наскільки цінним є те, що ми маємо.

Особливо щемко усвідомлювати, що значна частина українського степу сьогодні недоступна через війну, а легендарна «Асканія-Нова» перебуває в окупації.

«Справжній степ» — це не лише про природу. Це про пам’ять. Про нашу землю. Про те, що навіть тоді, коли ми не можемо побачити рідний краєвид, його голос можна зберегти.

А ще ця виставка — про безбар’єрність. Створена так, щоб її могли відчути всі — і зрячі, і люди з порушенням зору. Тут немає потреби «дивитися правильно». Достатньо просто слухати й відчувати.

Організатори проєкту: Біосферний заповідник «Асканія-Нова», ГО «Еко-Галич» та ГС «Український міжнародний інститут сліпих».

Дякуємо організаторам за можливість зупинитися посеред щоденного поспіху, заплющити очі й почути Україну такою, якою вона є — живою, глибокою, справжньою.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »