Ні меж, ні часу.
Проминають дні.
І силуети за вікном –
in vіtro.
Найкращий вік –
це той, що у мені
Із крильцями метелика
і вітру.
Коли вже можна все
і можна ще
На все забити
і про все забути,
Мости спалити
за собою вщент,
Чи вистрибнути вниз
без парашута.
Шаленство віку –
не для молодих.
У них серця
розібрано на кванти.
І липнуть
до глобальних павутин
Вчорашні френди,
франти і інфанти.
Де знати їм, що фальш,
а що – в ціні,
Чи серце є в метелика
гаряче?
Найкращий вік –
це той, що у мені.
Яка там цифра –
вже немає значень.
© Михайло ЖАЙВОРОН
29.07.2019
