Героїчний патріот і великий гуманіст – лікар Олександр Федорович Гербачевський

У 2020 році виповнилося 125 років від дня заснування Житомирської обласної клінічної лікарні, що носить ім’я свого колишнього головного лікаря Олександра Федоровича Гербачевського, який віддав служінню людям сімдесят років свого життя. Його ім’я занесене до Великої медичної енциклопедії, на його працях та ідеях навчалося і виховувалося не одне покоління молодих лікарів Житомирщини.

Олександр Федорович Гербачевський народився 12 [24] серпня 1884 року в сім’ї священика. Після закінчення гімназії в місті Варшаві він вступає у 1907 році до Київського університету Святого Володимира на медичний факультет, який закінчив у 1912 році.

Певний час Олександр Федорович працював ординатором в університетській хірургічній клініці, де проходив академічну школу талановитого хірурга М. М. Марковича.

Потім, під час Першої світової війни, у нього була велика практична школа в якості хірурга в госпіталях для поранених.

12 липня 1921 року, після демобілізації з армії, Олександр Федорович приїздить до Житомира. Його трудова діяльність від моменту переїзду і до останніх днів життя була тісно пов’язана з розвитком охорони здоров’я на Житомирщині.

Спочатку О. Ф. Гербачевський працює завідуючим хірургічним відділенням 2-ї міської лікарні, а в 1923 році його призначають на посаду завідуючого хірургічним відділенням лікарні Червоного Хреста (майбутньої обласної лікарні). У листопаді 1924 року його призначають головним лікарем цієї лікарні.

То був не простий час після громадянської війни. Висипний тиф, дифтерія, туберкульоз, віспа, холера охопили не лише Житомирщину, а й всю Україну. Тисячі людей гинули від голоду, холоду та інфекційних захворювань. Епідемії косили старих і малих.

Олександр Федорович став організатором боротьби з інфекційними захворюваннями в краї, активно працював, створив рентгенологічну службу. У 1928 році за вагомі успіхи в праці його нагороджують науковим відрядженням до Німеччини. Там Олександр Федорович стажувався у відомих хірургів Фердинанда Зауербруха і Августа Біра. В подарунок отримав рентгенівський апарат, який згодом використовувався виїзною консультативною поліклінікою.

В ті далекі важкі роки Олександру Федоровичу довелося стати універсальним лікарем: хірургом, терапевтом, педіатром, ортопедом, гінекологом, рентгенологом. Була важка щоденна праця з хворими людьми. Додому повертався пізно, але й вночі часто доводилось йти рятувати хворого.

Як голова правління обласного наукового товариства хірургів, Олександр Федорович також багато працював над науковими дослідженнями з хірургії. Перша наукова праця Гербачевського значиться ще в записах Тульського губернського відділу охорони здоров’я за 1921 рік, де була надрукована стаття про хірургічне лікування гангрени кінцівок після висипного тифу. У 20-х роках друкуються інші роботи
О. Ф. Гербачевського.

Досвідченого хірурга запрошують працювати на кафедри відомих медичних вузів, у столичні клініки. Проте він залишається у Житомирі, де так потрібні його знання, досвід, його золоті руки.

Перед війною Олександру Федоровичу виповнилося 57 років. Він виконував функції головного лікаря і головного хірурга. У стаціонарі обласної лікарні вже було 175 ліжок. А в думках головний лікар бачив нові корпуси лікарні, обладнані новітнім медичним устаткуванням.

Проте всі наміри перервала війна. Вона увірвалася раптово і в один день перекреслила мрії та сподівання людей.

Вранці 22 червня 1941 року Житомир одним з перших міст Радянського Союзу зазнав бомбардування німецькою авіацією. Житомирські медики першими заступили на бойові пости. Уже на четвертий день війни до лікарень почали надходити поранені. Незважаючи на постійні бомбардування, лікарня працювала цілодобово. Дні і ночі хірург проводив в операційній: десятки операцій, перев’язки, ампутації. Олександр Федорович навчав молодих хірургів, які ніколи не бачили вогнепальних ран. У палатах лежала понад сотня поранених червоноармійців і командирів, яким була потрібна невідкладна медична допомога.

З наближенням фронту 3 липня надійшла команда на евакуацію. Німці повсюдно стрімко наступали. Автоколона Житомирської обласної лікарні робила спробу евакуюватися, але пробитися до своїх уже не змогла. Олександр Федорович зі своїм медперсоналом змушений був залишитися на окупованій території і став завідуючим хірургічного відділення міської Української лікарні.

Під керівництвом Олександра Гербачевського в лікарні утворилася підпільна група, якій вдалося врятувати від окупантів майже всіх військовополонених, які перебували у відділенні. Олександр Федорович, який вільно володів німецькою мовою, найчастіше вдавався до пояснень, що більшість його пацієнтів хворіють на тиф, туберкульоз, зараження крові. Німці при слові «тиф» одразу ж залишали палату. Тих, хто вже підлікувався, Гербачевський переправляв на надійні квартири. На історії хвороби пораненої десантниці Наталії Петренко він зробив помітку «вмерла», а дівчину тим часом сховали у темній комірчині, куди Марія Скоробогатько, медсестра лікарні, з дому таємно приносила їжу і де робила їй перев’язки.

Це була щоденна, щогодинна боротьба, сповнена смертельної небезпеки. Поряд з роботою лікаря, Олександр Федорович Гербачевський організовує шефство жителів окупованого міста над пораненими полоненими. Часто відвідує концтабір на Богунії, добивається переведення частини військовополонених до лікарень міста та навколишніх сіл. Протягом 1942 року Олександр Федорович перевів із табірного госпіталю до хірургічного відділення міської лікарні 10 важкохворих, сприяв подальшому звільненню їх з полону. Медики на чолі з Олександром Гербачевським лікували партизанів, а також передавали у загін медикаменти, інструментарій, перев’язувальний матеріал тощо. Олександр Федорович видавав сотні фіктивних довідок про непрацездатність житомирянам, яких мали вивозити на примусові роботи до Німеччини. Після війни лікарю приходило десятки листів з подяками від поранених та врятованих від фашистів людей, яких він повернув до життя.

Після звільнення Житомира працював завідуючим обласним відділом охорони здоров’я, а з червня 1945 – головний лікар обласної лікарні, з 1947 – головний хірург області. В той час він проводив значну роботу з мобілізації медичних працівників та населення області на відбудову зруйнованих під час війни лікувальних закладів.

На посаді головного лікаря обласної лікарні працював до 1972 року. Потім став головним консультантом обласної лікарні і очолив раду наставників.

Олександр Гербачевський уміло поєднував практичну роботу з науковою. Багато уваги приділяв навчанню молодих лікарів. Невичерпна енергія, ентузіазм, невід’ємне почуття нового передавались учням Олександра Федоровича. Під його безпосереднім керівництвом шість лікарів обласної лікарні захистили звання кандидата медичних наук. Спеціалісти обласної лікарні виконали кілька сотень наукових праць, в лікарні видавались збірники наукових робіт.

Олександр Федорович Гербачевський одним з перших в Україні запровадив операції на органах – легенях, серці, грудній клітині. Розробив нові методи в нейрохірургії, травматології, урології, реанімації тощо. Свій досвід узагальнив у 14 наукових працях. Водночас брав активну участь у громадській роботі. Олександр Федорович був культурною, інтелігентною людиною, виявляв інтерес до історії, літератури, живопису, любив проводити час на природі.

За визначні заслуги в справі організації охорони здоров’я, високу майстерність та наукову діяльність він був нагороджений:

1945 – почесним званням «Заслужений лікар УРСР»;

1945 – медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне»;

1948 – орденом Трудового Червоного Прапора;

1953 – орденом Леніна;

1961 – орденом «Знак Пошани»;

1969 – О. Ф. Гербачевському було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Олександр Федорович помер З жовтня 1979 року. Похований на Корбутівському кладовищі в Житомирі. На могилі встановлено стелу з лабрадориту з викарбованим портретом і меморіальним написом.

У 1991 року його ім’я було присвоєно Житомирській обласній лікарні. Навесні 1992 року в Житомирі відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на головному корпусі обласної клінічної лікарні. З 1996 року встановлено обласну премію імені О. Ф. Гербачевського, якою щорічно відзначаються кращі медичні працівники в день професійного свята. У 2002 – на території обласної клінічної лікарні встановлено пам’ятник О. Ф. Гербачевському у вигляді погруддя кованої міді в реалістичній манері хірурга, що готується до операції – данина великої шани, вдячності й любові до геніального хірурга свого часу.


Література про життя та діяльність О. Ф. Гербачевського

Олександр Федорович Гербачевський // Історія розвитку охорони здоров’я на Житомирщині : монографія /
З. М. Парамонов [та ін.]. – Житомир : Полісся, 2004. – С. 410-412. – ISBN 966-655-109-8.

Грузська Л. Могила Гербачевського О. Ф. [Ст. 84] / Л. Грузська // Пам’ятки Житомира : енциклопедія : Пам’ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. – Житомир : Волинь, 2009. – (Енциклопедія Житомира. Т. 2 ; Кн.1). – С. 148. – Бібліогр.: с. 148.

Демченко Л. Вчитель-будівничий / Л. Демченко // Кожному мила своя сторона : краєзн. нариси про видат. людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю / упоряд. Л. І. Бондарчук, Л. С. Демченко. – Житомир : Журфонд, 1997. – С.63-68. – (Краєзнавча бібліотека). – Спогади про О. Ф. Гербачевського с. 65.

Згурський Л. Лікар від Бога – героїчний патріот і великий гуманіст : [О. Ф. Гербачевський (1884-1979)] / Л. Згурський // Эхо. – 2013. – 24-30 окт. (№ 43). – С. 27.

Конопляста О. Людина і лікар від Бога : до 125-річчя від дня народж. О. Ф. Гербачевського : [про О. Ф. Гербачевського згадують лікарі, котрі знали його особисто] / О. Конопляста, М. Хімич // Пульс. –
2009. – 17 верес. (№ 37). – С. 2.

Кругляк В. В. В огне войны : Житомир: 1941-1944 : оккупация, сопротивление, освобождение / В. В. Кругляк, А. В. Савчук. – Житомир : Волинь, 2013. – С. 91. – ISBN 978-966-690-167-8.

Кузьмін О. Комплекс будівель Волинської губернської лікарні (територіальне медичне об’єднання № 1) (арх., іст.). [Ст. 39] : [вул. Велика Бердичівська, 70] / О. Кузьмін // Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Вип. 6. – Житомир : Полісся, 2006. – С. 96-99. – Бібліогр.: с. 97-98.

Паламарчук В. Людина, котра творила історію : до 120-річчя обласної клінічної лікарні імені О. Ф. Гербачевського / В. Паламарчук // Пульс. – 2015. – 3 груд. (№ 48). – С. 4.

Рибак Ю. Не забувайте про людей трудового подвигу / Ю. Рибак ; бесіду вів І. Андрієнко // Житомирщина. – 2008. – 25 груд. (№ 145). – С. 3.

Слободенюк О. М. Гербачевський Олександр Федорович : (1884-1979) / О. М. Слободенюк // Трудові Золоті Зірки Полісся : нариси про Героїв Трудової Слави, повних кавалерів ордена Трудової Слави та Героїв України на Житомирщині. – Вид. 2-ге, випр. та допов. – Житомир : Полісся, 2014. – С. 73-77.

Шинальський І. І. Ми йшли до перемоги : [є спогади про участь медиків у роботі підпілля] / І. І. Шинальський // Стривожена пам’ять : спогади ветеранів. 1943-1993. – Житомир, 1993. – С. 49-56.

Шепель І. Поцілунок хірургові / І. Шепель // На варті здоров’я людини. – Київ, 1971. – С. 39-48.

Бібліографія

Видатний хірург та організатор охорони здоров’я Житомирщини : до 130-річчя від дня народж. О. Ф. Гербачевського (1884-1979) : біобібліограф. покажчик / уклад. Т. В. Доме ; ред. І. П. Смалюх ; Обласна наукова медична бібліотека Житомирської обласної ради. – Житомир, 2014. – [13 c.]. – Бібліогр.: с. 5-13.

Підготувала Антоніна Макаревич – бібліограф.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *