Володимир Григорович Дрозд (1939 – 2003) – український письменник, прозаїк, поет і драматург, лауреат багатьох державних нагород і літературних премій. Його творча спадщина налічує 14 романів, 17 повістей, майже три сотні оповідань, новел, нарисів тощо.
У своїх творах письменник відобразив цілий художній світ людського буття. Так перша книжка оповідань і новел «Люблю сині зорі» – про морально-етичні проблеми українського села, побачила світ 1962 року. Цього ж року Володимир Григорович став членом Спілки письменників України.
Вершиною творчості Володимира Григоровича стала незавершена багатотомна епопея «Листя землі: Книга даль і днів минущих» – справжня енциклопедія історії Чернігівщини та Київщини за останні більш як сто років. Саме за «Листя землі» 1992 року митцю була присуджена Державна премія України імені Тараса Шевченка.
Знаковим твором, написаним у далекому 1969 році, а зараз внесеним до нової програми з української літератури в середній школі, є алегоричне оповідання «Білий кінь Шептало». Поштовхом до написання цього твору стали повісті Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», що любив читати Володимир Дрозд у дитинстві. За задумом автора цей твір має глибокий філософський підтекст, порушує важливі проблеми людини у суспільстві – її знеособлення, свободи і неволі, особистості та натовпу, дійсності і мрії.
До першого тому «Вибраних творів» Володимира Дрозда увійшли найбільш популярні його оповідання та романи, серед яких «Білий кінь Шептало».
Виконавець: Ірина ТЕЛИПСЬКА
