Тарас Шевченко (1814-1861) – видатний український поет, художник, мислитель, непохитний борець за незалежність України, її політичну самостійність. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Одним із творів поета, який став всесвітньо визнаним, є легендарний «Заповіт» («Як умру, то поховайте»), написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі, коли Тарас Шевченко переборював тяжку хворобу. Цей твір переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам’ять. У різних списках і різних виданнях цей вірш мав різні назви: «Заповіт», «Думка», «Остання воля». З 1867-го року за ним закріпилася назва «Заповіт».
Текст твору перекладено близько 150 мовами народів світу. На слова і мотив «Заповіту» написано понад півсотні музикальних творів – це мелодії Миколи Лисенка, Михайла Вербицького, Гордія Гладкого, Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького та ін.
Стало традицією, що «Заповіт» завжди співали і слухали стоячи – на знак глибокої поваги до твору і до його автора.
Поет не знав, що його твір стане дуже популярною піснею, народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки в його батьківщині, але й далеко за її межами. Навіть зараз пророчі слова Кобзаря не втрачають своєї актуальності і залишаються дуже близькими для українців під час війни.
1993 року в Києві за виданням 1964 року було надруковано малоформатне видання «Заповіту» мовами різних народів, що проживали в Україні та за її межами – гарний сувенір для шанувальників великого Кобзаря.
Художнє оформлення Б. О. Прокопенка.
Виконавець: Тетяна ВАКУЛІЧ
