Микола Степанович Вінграновський (7.ХІ.1936 – 26.V.2004) ‒ український письменник, поет, кіносценарист, актор, кінорежисер, один із найяскравіших представників «шістдесятників».
Микола Степанович народився в селі Первомайське на Миколаївщині у звичайній сільській родині, з дитинства захоплювався літературою та кіно, що згодом визначило його життєвий шлях.
По закінченню середньої школи Микола вступив до Київського державного театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого, де його акторський талант помітив Олександр Довженко, якого Вінграновський вважав своїм духовним батьком. Ще студентом Микола Степанович зіграв головну роль Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» за твором О.П. Довженка, яка була відзначена преміями престижних міжнародних кінофестивалів у Каннах (Франція, 1962), Лондоні, Лос-Анджелесі. Потім були акторські роботи у фільмах «Сейм виходить з берегів» (1962), «Берег надії» (1967), «Дума про Британку» (1970).
Як режисер і сценарист Микола Вінграновський створив близько 20 художніх і документальних фільмів, що отримали визнання на міжнародних кінофестивалях.
Відомий Вінграновський і як автор поетичних і прозових творів. У творчому доробку майстра налічується 8 поетичних книжок, 7 видань прози, роман «Наливайко», історичний нарис «Чотирнадцять столиць України».
Микола Степанович також писав чудові твори для дітей, в яких розкривав світ дитинства та співжиття людини і живої природи. Саме за них у 1984 році йому була присуджена Державна премія імені Т. Г. Шевченка, зокрема, за повісті «Сіроманець», «Первінка», «На добраніч» та інші.
Твори Миколи Вінграновського увійшли до шкільної програми з української літератури. Так, повість «Сіроманень» (за програмою 7-го класу) ‒ це розповідь про життя людини в гармонії з природою, світом тварин, засудження жорстокості у будь-яких її проявах. Герой твору Сашко намагається врятувати від смерті старого вовка, навіть хоче вилікувати його від сліпоти.
Оповідання «Гусенятко» (за програмою 5-го класу) – це не просто історія про пташку. Це велика метафора. Символ витривалості, батьківської відданості, людяності – і навіть жорстокості, але не дикої, а буденної, людської.
Виконавець: Ірина ТЕЛИПСЬКА.
