Шаповал Микола Терентійович (15.06.1919 ‒ 22.03.1982) ‒ український поет-лірик, письменник ‒ родом із колоритного села Перша Багачка, що на Полтавщині. У віці двох років Микола Шаповал залишився круглим сиротою. Батько загинув від повстанської чи бандитської кулі, матір померла з голоду.
Усе ж доля була прихильна до малого Миколки ‒ він став поводирем знаного українського кобзаря Федора Даниловича Кушнерика. Проте, турбуючись про долю підлітка, кобзар з часом віддає його в дитячий будинок, де хлопчик починає віршувати, вивчати українську мову та літературу. Далі ‒ семирічка, Великосорочинський педтехнікум, перші вірші в районних газетах, Харківський інститут журналістики, який не закінчив ‒ на заваді стала Друга світова війна. У подальшому доля склалася так, що Микола Шаповал опинився на Закарпатті, закінчив Ужгородський університет (1950 р.), працював у газеті.
Власне, вся його літературна біографія пов’язана з Харковом, де письменник прожив майже 30 років. Микола Терентійович писав оповідання, повісті, романи про історію та сучасність. У його спадщині також кілька збірок віршів для дорослих і дітей. Так, збірка «Жадні ведмежата» (за мотивами угорської народної казки) побачила світ 1955 року у Харківському книжково-газетному видавництві.
Головні герої казки ‒ брати-ведмежата, які жили зі старенькою матусею-ведмедицею серед зелених Карпат. Коли ведмежата виросли і стали хоробрими, вони забажали бути самостійними, щоб піти по світу у пошуках щастя. Історія казкових героїв буде цікава і корисна дітям дошкільного віку.
Виконавець: Ірина ТЕЛИПСЬКА
