Поет і перекладач, колишній священик Української автокефальної православної церкви, член Спілки письменників України Микола Васильович Хомичевський, більше відомий під псевдонімом Борис Тен (Борисфен – антична назва головної ріки України – Дніпра) народився 9 грудня 1897 року в старовинному українському селі Дермані на Рівненщині. Село було одним із осередків української культури. Тут був монастир, на початку XVІІ ст. заснована друкарня, пізніше діяла вчительська семінарія.
Микола Васильович Хомичевський – інтелігент у третьому поколінні. Його бабуся Ольга Іваницька була вчителькою Дерманської сільської народної школи. У цій же школі, теж учителькою, працювала й мати – Bіpa Дормидонтівна (померла в 1929 році). По батьківській лінії він – із родини священика, але батько Василь Іванович працював і на ниві народної освіти.
Після початкової школи навчався в Клеванському духовному училищі та Волинській духовній семінарії. В 1914 році сім’я Хомичевських переїхала до Житомира. Тут він здобув педагогічну освіту, навчаючись на гуманітарному факультеті нинішнього Житомирського державного університету імені Івана Франка, який було відкрито 16 жовтня 1919 року під назвою Волинський інститут народної освіти. Здібного юнака зарахували до інституту відразу на другий курс. Закінчив інститут в 1922 році, це був перший випуск навчального закладу.
У 1919-1923 роках викладав українську мову в школах і технікумах Житомира. Одночасно з навчанням в інституті й педагогічною діяльністю Борис Тен захоплювався театром і музикою. В 1919 році для «Незалежного театру» він переклав із польської на українську мову драму Ю. Жулавського «Йола». Будучи студентом Інституту народної освіти, разом із Є. М. Кудрицьким почав перекладати «Діалоги» Платона.
Ще в юнацькі роки Миколу Хомичевського неймовірно вабили класичні мови. Майбутній перекладач мав винятковий талант до вивчення мов. Став у пригоді й певний збіг обставин. Математику в школі Миколі викладав німець. Латинську та грецьку мови він вивчив у середній класичній школі, а французької навчився від дядька, який свого часу емігрував до Франції. Англійської навчився від другого дядька, який повернувся з Америки, де жив в еміграції. А ще поруч з Хомичевськими мешкала польська родина, а в сусідньому селі жили переважно чехи. Тож Микола ріс і навчався в оточені людей різних національностей, знайомлячись з різними мовами та різними культурами.
Як лектор, популяризатор пісні та музики, він бере участь у роботі першого Волинського радянського хору, яким керував Михайло Петрович Гайдай (1878 – 1965 рр.) – батько солістки хору, пізніше відомої співачки, народної артистки СРСР Зої Гайдай (1902 – 1965 рр.). Перед концертами Борису Тену належало вступне слово із загальною характеристикою виконуваних творів. До речі, піаністом і акомпаніатором хору виступав В. С. Косенко, який у Житомирі створив цикл пісень та зріс як композитор. Музичну освіту Борис Тен здобув у Московському музично-педагогічному інституті. Але це було значно пізніше.
На початок 20-их років припадають перші літературні спроби Хомичевського. Його перший вірш «Ілюзій мережива тонкі… » датований 20 жовтня 1921 року. У 1923 році з’явилася перша публікація в харківському журналі «Червоний шлях» вірша Бориса Тена «Роззуюсь на яру траву…».
3 1924 року Борис Тен жив у Києві. У 1924-1926 роках був настоятелем храму Святої Софії в Києві, пізніше – настоятелем Петропавлівської церкви на Подолі.
В Києві він знайомиться з поетом і літературознавцем, перекладачем римських поетів, професором Київського університету Миколою Зеровим, який став його великим другом. Саме Зеров сприяв перекладацькій роботі, розвитку інтересу Бориса Тена до старогрецької поезії. Микола Зеров познайомив Миколу Васильовича з академіком О. І. Білецьким, а також із М. Т. Рильським; їхні зв’язки збереглися до останніх днів життя. 3 Білецьким Борис Тен готував «Хрестоматію західноєвропейських літератур». Вона вийшла друком у 1931 році. В ній вміщені переклади Миколи Васильовича Хомичевського творів А. Шеньє, пісень Французької революції та уривок із «Фауста» Гете. Борис Тен друкував свої твори як у світських, так і в церковних виданнях.
Коли Микола Хомичевський прийняв чин священика, то багато зусиль доклав для відродження Української автокефальної православної церкви. Та недовго довелося Україні мати автокефальну церкву. Влада почала з нею запеклу боротьбу аж до знищення. Репресований був і Микола Васильович Хомичевський. Apxівні документи свідчать, що він був заарештований 7 серпня 1929 року і засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував на Далекому Сході. Врятували Миколу Хомичевського в заслані спів, музика та знання іноземних мов. В таборі йому дозволили створити хор в’язнів.
Переборювати всі життєві труднощі допомагала Миколі Хомичевському родина. 8 червня 1931 року він одружився з Аполлінарією (Норою) Ковальчук. Його дружина, камерна і оперна співачка, вокальний педагог, покинула все: Київ, сцену, перший шлюб – і поїхала на Далекий Схід до Миколи Васильовича. Там вони почали подружнє життя. А 2 квітня 1933 року в них народився єдиний син Василько, саме Василько, як називалися давньоруські князі.
Борис Тен сім років поневірявся у далеких від України краях. Після звільнення 1 вересня 1936 року він повернувся в Україну.
Спочатку працював в Києві, потім довелось шукати роботу в Росії, бо в Україні був «небажаним». З 1938 року заочно навчався у Московському музично-педагогічному інституті.
Навчаючись в музичному інституті в Москві, Хомичевський переклав українською чимало текстів романсів Моцарта, Шопена, Чайковського, Глинки.
З початком радянсько-німецької війни 1941–1945 років був мобілізований до лав Червоної армії. На фронті потрапив в оточення та опинився в полоні. Намагався втекти, був перевезений у табір в Німеччині. Звільнений у 1945 році.
У 1945 році повернувся до міста своєї юності та постійно проживав у Житомирі.
Куди б не закидала його доля, скрізь він продовжував творчо працювати, показував свій незламний характер. Він вчителював, працював на театральній та музично-педагогічній роботі.
Але найбільше прославився Борис Тен як визначний перекладач, знавець стародавніх і сучасних мов. Він перекладав зі старогрецької, латинської, англійської, іспанської, італійської, німецької, французької, польської, словацької, чеської, російської. Ще за життя Бориса Тена, 1982 року, була видана збірка перекладів античних творів «Давньогрецька трагедія». Головна ж його заслуга перед українською культурою, основна справа всього життя – переклад на українську зі старогрецької «Одіссеї» та «Іліади» Гомера.
Вагоме місце в житті Бориса Тена посідала музика. Більше двадцяти років він очолював об’єднання житомирських композиторів, створив і видав «Посібник для керівника самодіяльного хору», який високо оцінили професіонали, створив низку хорових пісень, писав музику до вистав, був одним із організаторів і першим художнім керівником Поліського народного хору «Льонок», нині – академічного ансамблю пісні і танцю ім. І. Сльоти. 3 його учнів по музичній лінії особливо відзначились Олександр Білаш і Вадим Гнєдаш. Перший став відомим композитором, другий – керівником симфонічного оркестру.
Різнобічною була педагогічна діяльність Бориса Тена. Він викладав латинську мову в Житомирському інституті іноземних мов та педагогічному інституті. Працював у музичному училищі й училищі культури. В училищі культури працював і його син Василько. Крім того, завідував літературною частиною обласного музично-драматичного театру, був ученим секретарем науково-методичної ради з питань літератури і мистецтва обласної організації товариства «Знання»; багато працював з творчою молоддю, ростив, учив, плекав, наснажував, допомагав.
У 1957 році Борис Тен став членом Спілки письменників України.
3адум дати українській літературі переклади поем Гомера визрівав у поета поволі. Приступаючи до перекладу «Одіссеї» , а потім «Іліади», він провів колосальну підготовчу наукову роботу: йому довелося стати етнографом, істориком, теоретиком літератури. На переклад кожної з поем витратив по десять років.
Прекрасне знання давньогрецької, віртуозне володіння українською мовою зробили ці переклади за рівнем досконалості унікальними. Вони сьогодні вважаються кращими слов’янськими перекладами Гомера. Видані ці твори відповідно у 1963 і 1978 роках. За ці переклади Борис Тен став лауреатом республіканської премії імені Максима Рильського.
За заслуги в популяризації польської культури та мистецтва удостоєний відзнаки «Заслужений діяч польської культури».
Під час роботи над перекладом «Іліади» Миколу Васильовича спіткало велике горе: смерть єдиного сина, а за ним і дружини. «Існує єдина непоправна річ – це смерть: з нею неможливо сперечатися, – говорив митець. – Усе інше, абсолютно все – можна поправити, удосконалити, поліпшити».
Доля дозволила йому виконати справу свого життя: Борис Тен не тільки встиг перекласти «Іліаду», але й помилувався на чудове видання.
А ще поет є автором збірки сонетів «Зоряні сади» (1970) та низки оригінальних творів, зібраних у збірнику «Жадань і задумів неспокій»(1988).
Помер Борис Тен 12 березня 1983 року в Житомирі.
Одіссея Бориса Тена продовжилась і після його смерть Він мав єдине прохання: щоб його прах поховали поруч із матір’ю, дружиною і сином. Але останнє бажання спочатку не було виконане. Його поховали на Корбутівському кладовищі. Тільки значно пізніше, 23 березня 1990 року, його волю виконали, перепоховавши на Смолянському кладовищі.
Тепер там споруджено меморіальний комплекс і встановлено на його могилі пам’ятник роботи скульптора Антона Матвієнка, ним же розроблена й пам’ятна медаль з барельєфом Бориса Тена.
Пам’ятник видатному житомирянину відкрито й на подвір’ї Житомирського екологічного ліцею № 24, де навчався його син Василько. 6 травня 1989 року в Житомирі вулицю, на якій жив письменник, було перейменовано на вулицю Бориса Тена. Його ім’ям названо Житомирське обласне літературне об’єднання, а також вулиці в Рівному і Здолбунові. На будинку в Житомирі, де він мешкав, установлено меморіальну дошку. Таку ж дошку встановлено у селі Дермані на будинку, де народився письменник. Іменем Бориса Тена названо обласні літературно-мистецькі премії в Житомирі та в Рівному, персональну стипендію в Рівненському інституті культури.
Він прожив славне творче життя. Велика спадщина Бориса Тена ще чекає свого упорядкування й видання.
З творчого доробку Бориса Тена
Окремі видання:
Тен Б. Зоряні сади : сонети / М. В. Хомичевський. – Київ : Радянський письменник, 1970. – 103 с.
Твори у збірниках:
Переклади : [Бориса Тена] / М. В. Хомичевський // Жадань і задумів неспокій : з творч. спадщини Бориса Тена : вірші, пер., статті, листи, спогади / упоряд. А. Ф. Журавський, К. В. Ленець ; худож. А. М. Пугачевський. – Київ : Радянський письменник, 1988. – С. 192-260.
Призабуті переклади Бориса Тена 1920-х років : [добірка віршів] / М. В. Хомичевський // Апостол вічності : Борис Тен / В. Л. Лясковський. – Житомир : Видання Марини Косенко, 2003. – С. 282-286.
Статті, рецензії, виступи, автобіографічні і краєзнавчі матеріали : [з творчого доробку Бориса Тена] / М. В. Хомичевський // Жадань і задумів неспокій : з творч. спадщини Бориса Тена : вірші, пер., статті, листи, спогади / упоряд. А. Ф. Журавський, К. В. Ленець ; худож. А. М. Пугачевський. – Київ : Радянський письменник, 1988. – С. 52-191.
Тен Б. Айстри [Ноти] : [пісня] / М. В. Хомичевський ; муз. О. Шинделя // Поліські луни : репертуар. зб. / Житомир. обл. будинок нар. творчості. – Київ : Мистецтво, 1969. – С. 78-84.
Тен Б. Багато вірних друзів маю я… : [вірш про книги] / М. В. Хомичевський. // Дивослово. Бібліотечка. – 2009. – № 4. –
С. 24.
Тен Б. [Зі спогадів про Євгена Концевича] / М. В. Хомичевський // Лицар нескореного духу : спогади про Євгена Концевича / ред.-упоряд. Г. Цимбалюк. – Житомир : Євенок О. О., 2014. – С. 110.
Тен Б. [Вірші] / М. В. Хомичевський // Поліський дивосвіт : література рідного краю: Житомирщина : посіб.-хрестоматія
в 2-х ч. Ч. 2 : Художні тексти / за ред. С. О. Пультера. – Житомир : Полісся, 2002. – С. 166-174.
Тен Б. [Добірка перекладів] : [біограф. довідка] / М. В. Хомичевський // Українське Диво : поет. антол. Кн. 2 / упоряд., ред., комент., бібліогр. довідки В. Р. Коломійця. – Київ : Український письменник, 2005. – С. 498-501.
Тен Б. [Добірки віршів] / М. В. Хомичевський // Апостол вічності : Борис Тен / В. Л. Лясковський. – Житомир : Видання Марини Косенко, 2003. – С. 235-244, 239-244, 249-268.
Тен Б. Поезії : [добірка віршів] / М. В. Хомичевський // Жадань і задумів неспокій : з творч. спадщини Бориса Тена : вірші, пер., статті, листи, спогади / упоряд. А. Ф. Журавський, К. В. Ленець ; худож. А. М. Пугачевський. – Київ : Радянський письменник, 1988. – С. 24-51.
Тен Б. Поліськими шляхами : демісонети / М. В. Хомичевський // Поліські луни : репертуар. зб. / Житомир. обл. будинок нар. творчості. – Київ : Мистецтво, 1969. – С. 13-17.
Тен Б. Шевченкові : [вірш] / М. В. Хомичевський // Тет-А-Тетерів : літ. альманах. Кн. 3. – Житомир : Пасічник М. П., 2010. –
С. 36-37.
Переклади
Гомер. Одіссея / Гомер ; пер. із старогрец., прим., слов. імен і назв Б. Тена; передм. К. С. Забарила ; худож.-оформ.
Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. – Харків : Фоліо, 2002. – 574 с. : іл., портр. – (Бібліотека світової літератури).
Гомерова “Іліада” / переказала К. І. Гловацька ; худож. Р. З. Масаутов ; вірш. пер. Б. Тена ; авт. післямови А. О. Білецький. – 2-ге вид. – Київ ; Тернопіль : Веселка ; Навчальна книга – Богдан, 2014. – 198 с. : іл. – (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах “Світовид”. Сер. 1. Від давнини до Нового часу.
Гомерова “Одіссея” / переказала К. І. Гловацька ; худож. Р. З. Масаутов ; вірш. пер. Б. Тена ; авт. передм. А. О. Білецький. 2-ге вид. – Київ ; Тернопіль : Веселка ; Навчальна книга – Богдан, 2014. – 151 с. : іл. – (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах “Світовид”. Сер. 1. Від давнини до Нового часу).
