У літературній кав’ярні «Пожива для розуму» сьогодні було справді радісно. Ми не бачилися вже дуже давно і страшенно скучили за нашими зустрічами. І ось, в цей жахливий час, ми нарешті разом онлайн – переконалися, що у всіх все добре, змогли підтримати одне одного не лише текстом і смайликами в повідомленнях, а й живою посмішкою 😊, хоч і крізь призму екрану.
Про книги ми сьогодні не говорили, хіба що, як про засіб відволіктися від новин або скоротати час дорогою в іншу країну. Але історії, які ми сьогодні чули і розповідали, були неначе з художньої літератури, а не з нашого життя. Про перші дні війни і звикання до нової реальності, про друзів та близьких, які стали захисниками України, про волонтерство та допомогу в межах своїх сил, про вимушені переїзди, про родичів в окупації та полоні. Але ми впевнені, все це дуже скоро закінчиться нашою перемогою! Слава Україні! 💙💛
