Іван Фещенко-Чопівський – металург із серцем поета

Родовід Фещенків-Чопівських бере початок від Гната Чопа. За військові заслуги від польських королів Олександра та Сигізмунда Гнат Чоп отримав понад 15 тисяч гектарів землі. Село, що виникло в тій місцевості, отримало від її власника назву – Чоповичі (тепер селище Малинського району на Житомирщині). Майже через двісті років рід Чопівських на Волині вже налічував понад три тисячі душ, окремі гілки цього родоводу брали подвійні прізвища. Саме так і з’явилася гілка Фещенків-Чопівських. Фахівці вважають, що Гнат Чоп, засновник роду, був родичем уродженця села Вигів нинішнього Коростенського району гетьмана України Івана Виговського.

Іван Адріянович Фещенко-Чопівський народився у місті Чуднові Житомирської області в сім’ї поштового службовця Адріяна та Олени Фещенко-Чопівських.

Датою народження видатного вченого-металурга вважається 20 січня 1884 року. Однак ідеться про подію за юліанським стилем, що був чинним на території тодішньої Російської імперії. За новим стилем це 1 лютого 1884 року.

Однак житомирський краєзнавець Гарій Макаренко у метричній книзі Петропавлівської церкви містечка Чуднова Житомирського повіту відшукав запис, в якому стверджується, що Іван Фещенко-Чопівський народився 29 січня 1884 року, і цього ж дня його охрестили. Ця поспішність, найімовірніше, зумовлена тим, що перші двоє дітей у родині померли. В усякому разі, в офіційних документах видатного вченого мала б вказуватись саме записана до метричної книги дата, а її подальша зміна, мабуть, зумовлена неуважністю писаря, який сприйняв рукописну цифру «9» за «0». Отож дата народження Іван Адріянович за новим стилем — насправді 10 лютого 1884 року.

Іван закінчив у Чуднові двокласну народну школу. У серпні 1893 року вступив у підготовчий клас Першої Житомирської класичної гімназії. Навчання в гімназії давалося важко, навіть якось залишили на другий рік через «прохолодне» ставлення до наук. Але в старших класах Іван мав кращі успіхи.

28 лютого 1901 року в родину Фещенко-Чопівських прийшло горе – від туберкульозу помер батько Адріян Андрійович. Щоб матеріально підтримати маму і молодшу сестру Олександру, ученицю Маріїнської гімназії, Іван став підробляти репетиторством з дітьми, які відставали в науці. Цим заробітком він оплачував своє навчання.

У 1903 році Іван Адріянович Фещенко-Чопівський успішно закінчив Житомирську гімназію. Цього ж року він складав іспити до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога-цукровара. Та революційні події 1905 року привели до закриття інституту, і студент Фещенко-Чопівський відбував практику на Андрушівській цукроварні, яка в той час належала Терещенкам. Коли ж весною 1906 року політехнічний інститут знову відкрили, щасливий випадок різко змінив долю юнака – під час студентської екскурсії на Донбас юнак настільки захопився металургією та обробкою металів, що вирішив змінити свій фах.

У 1907 році Фещенко-Чопівський закінчив Київський політехнічний інститут з металургійної спеціалізації і захистив диплом інженера під керівництвом відомого металурга-винахідника професора Іжевського. З 1909 року працював старшим асистентом в Київській політехніці на кафедрі професора Іжевського. Стажувався у Німеччині для одержання професорського звання.

Почав писати свої перші наукові статті, до речі — українською мовою, і друкував їх у Записках Українського Наукового Товариства.

Вчений брав активну участь у житті «Української Громади», Українського Наукового Товариства, Київської «Просвіти», довгий час був секретарем шкільно-лекційної комісії «Просвіти». Він був одним з активних діячів української партії соціалістів-федералістів, яка об’єднувала українських інтелігентів.

З початку 1917 року поринув у революційну діяльність. За доби УНР та Директорії входив до складу урядів, займав пост міністра торгу і промисловості, пізніше, в еміграції, брав участь в національно-визвольному русі.

Зібрані під час поїздок Україною матеріали прислужилися вченому для написання першої україномовної «Економічної географії для середніх шкіл» (1922), а також праць «Природні багатства України» (1918-1919) та «Цукрова промисловість України» (1918). Вони наповнені значним статистичним матеріалом про стан господарства України початку XX століття та є цінним джерелом для вивчення історії господарства української держави.

З 1920 року Фещенко-Чопівський перебував в еміграції у Польщі, де повернувся до наукової та педагогічної діяльності. Свою викладацьку діяльність Іван Адріянович почав у 1922 році з посади старшого асистента кафедри металургії Варшавської політехніки. Згодом його запросили очолити новостворену кафедру металографії та термічної обробки Гірничої академії у Кракові. У 1927 році за дослідження проблем дифузії різних елементів у залізі, нікелю та кобальті отримав у Варшавській політехніці докторський ступінь, а в 1931 році — звання професора Краківської гірничої академії. Вчений втілив безліч ідей, сформував власну наукову школу, що охопила понад 50 дипломних робіт важливого наукового значення. У 1927 році Іван Адріянович Фещенко-Чопівський створив та очолив дослідний осередок на металургійному заводі “Фріденсгітте”, став постійним радником польських збройних заводів, для яких виконав чимало цінних досліджень та створив ряд важливих технологій.

У 1931 році вчений прийняв ще більш перспективну, з точки зору дослідних можливостей, пропозицію, щодо створення великого дослідного центру на Металургійному концерні “Байльдон” у місті Катовіце, що виготовляв переважно спеціальні сталі. Близько половини своєї продукції підприємство направляло на військові потреби Польщі. Тут він проявив свій неперевершений хист наукового організатора при реформуванні дослідних лабораторій.

Внаслідок такої активної діяльності Фещенка-Чопівського обрали членом-кореспондентом Польської Академії технічних наук, членом ряду закордонних наукових металургійних товариств Англії, США, Німеччини. Вчений очолював наукові делегації на міжнародних наукових форумах та металургійних конгресах.

Результати своїх наукових досліджень професор Фещенко-Чопівський публікував у провідних світових періодичних виданнях в галузі металургії та металознавства. Всього він видав 218 наукових праць польською, німецькою, французькою та російською мовами. З них українською мовою опубліковано 39 праць.

Найважливішою друкованою позицією в науковому доробку Фещенка-Чопівського є тритомна монографія “Металознавство”, яку вчений писав майже десять років. Ця книга (публікувалася протягом 1930-І936 рр.) обсягом понад тисячу сторінок містить багато таблиць. Вона й досі використовується як підручник для студентів і є настільною книгою для інженерів. Актуальність цієї праці не втрачена тому, що вона містить результати власних досліджень Фещенка-Чопівського.

Вчений співпрацював з редакцією першого технічного журналу українською мовою «Технічні вісті» та з видавництвом Українського технічного товариства, членом якого він був. Українська металургійна термінологія, яку використовував у своїх статтях Фещенко-Чопівський, мала велике значення для підготовки майбутніх спеціалістів. Його співпраця з цим журналом не тільки підняла престиж, а й зробила вагомий внесок у створення української науково-технічної термінології в галузі металургії та металознавства.

Творчу діяльність вченого перервала Друга світова війна. Загарбавши у вересні 1939 року Польщу, гітлерівці змінили адміністрацію заводу «Байльдон». Добре знаючи фахові знання Івана Фещенка-Чопівського, з лабораторії його не звільнили. Він продовжив роботу технічного консультанта на металургійному заводі.

З приходом радянських військ у Польщу, Фещенка-Чопівського, як і багатьох інших політичних емігрантів, очікувала сумна доля в’язня радянських таборів і в кінцевому підсумку знищення.

Знаючи про політичну діяльність Івана Адріяновича в 1917-1921 роках та про його причетність до виробництва продукції, що могла використовуватися проти СРСР у роки Другої світової війни, органи НКВС заарештували вченого у березні 1945 року. Після переїзду до Києва, де Фещенко-Чопівський як в’язень працював на розчищенні зруйнованого Хрещатика, його було засуджено на 10 років і заслано до концтабору в Карелії.Фещенко-Чопівський не витримав ув’язнення й тяжку фізичну працю в суворих умовах Карелії, він помер 2 вересня 1952 року.

Реабілітували Івана Адріяновича лише 29 листопада 1993 року. Зробила це Генеральна Прокуратура незалежної України.

У 1990-х Ірина Богун, дочка Івана Адріяновича Фещенка-Чопівського, надіслала з Польщі письменнику Валерію Шевчуку рукопис спогадів вченого-металурга, які ще ніколи не друкувалися. Спогади були опубліковані в житомирському часопису «Авжеж», пізніше вийшли окремою книгою Фещенко-Чопівський Іван Адріянович «Хроніка мого життя : спогади міністра Центральної» (1992).

Мемуари вченого насичені багатим фактичним матеріалом, в них можна знайти детальні описи Чуднова, Житомира, де автор навчався в Першій гімназії. Він розповідає про ті важливі державні події, учасником яких він був, тому книга може стати цінним джерелом для сучасних дослідників.

20 серпня 1996 року в Житомирі на Смолянському цвинтарі біля могили Адріана Андрійовича Фещенка-Чопівського (батька вченого) відбулася урочиста акція захоронення капсули із землею з гулагівської могили Івана Адріяновича, міністра урядів УНР, видатного вченого, уродженця Чуднова. Через багато років ім’я видатного сина України повернулося на рідну землю. Іменем Фещенка-Чопівського названо одну з центральних вулиць Житомира.


Твори Івана Адріяновича Фещенка-Чопівського

Фещенко-Чопівський І. А. Хроніка мого життя : спогади міністра Централ. Ради та Директорії / І. А. Фещенко-Чопівський ; передм. В. О. Шевчука ; комент., прим. М. Ю. Костриці, Г. П. Мокрицького. – Житомир : Житомирський вісник, 1992. –
124 с. : фотоіл. – (Бібліотека журналу “Авжеж”. 4).

Про Івана Адріяновича Фещенка-Чопівського

Видатний вчений і державотворець : Іван Адріянович Фещенко-Чопівський // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 2. – С. 5.

Іващенко О. Комплекс споруд Житомирської 1-ї чоловічої гімназії, університет (іст.). [Ст. 40] : / О. Іващенко // Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Вип. 6. – Житомир : Полісся, 2006. –
С. 99-102. – Бібліогр.: с. 101.

Ковальчук І. Видатний державотворець, учений, учитель – Іван Фещенко-Чопівський / І. Ковальчук // “Молодь в історії Житомирщини” : наук. зб. : студ. наук. конференція / М-во освіти і науки України [та ін.] ; наук. ред. І. І. Ярмошик ; ред. колегія П. Ю. Саух [та ін.] . – Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – На обкл.: Житомирщина. Минуле. Сьогодення. Поступ у майбутнє. – С. 97-105. – Бібліогр.: с. 103-105.

Костриця М. М. Великий українець : [Іван Фещенко-Чопівський] // Костриця М. М. Житомирщина туристична : краєзнав. нариси / М. М. Костриця, М. Ю. Костриця ; за ред. М. Ю. Костриці. – Житомир : Полісся, 2009. – С. 543-545.

Костриця М. Ю. Мріяв про незалежну Україну / М. Ю. Костриця, І. І. Чопівська-Богун // Реабілітовані історією : у 27 т. : Житомирська область : у 7 кн. : кн. 1 / голов. редкол. П. Т. Тронько [та ін.]. – Житомир : Полісся, 2006. – С. 199-204. – Бібліогр.: с. 204. – ISBN 966-655-220-5.

Костриця М. Ю. Металург із серцем поета : [Фещенко-Чопівський І. А] / М. Ю. Костриця, Г. П. Мокрицький // Костриця М. Ю. У просторі і часі : видатні постаті Житомирщини / М. Ю. Костриця, Г. П. Мокрицький. – Житомир : Журфонд, 1995. –
С. 39-50, 199-200. – Бібліогр.: с. 199-200. – (Краєзнавча бібліотека).

Костриця М. Ю. Мріяв про незалежну Україну: І. А. Фещенко-Чопівський / М. Ю. Костриця ; [наук. ред. П. Т. Тронько] ; Всеукр. спілка краєзнавців, Упр. культури і туризму Житомир. облдержадміністрації, Житомир. наук.-краєзн. т-во дослідників Волині. – Житомир : В. Котвицький, 2008. – 34, [10] с. : фот. – (Вчені Житомирщини ; вип. 8). – Бібліогр.: с. 39-40. – Дод.: Осн. дати життя та діяльності І. Фещенка-Чопівського – с. 35-39. – ISBN 978-966-96815-6-0 (вип. 8). –
ISBN 966-8123-07-7 (серія).

Костриця М. Ю. Рідний край : навч. посіб. для вчителів і учнів Житомирщини / М. Ю. Костриця. – 2-ге вид., випр. й допов. – Житомир : Житомир-РІКО-ПРЕС-РЕКЛАМА, 1996. – С. 152-153. – ISBN 5-86868-077-4.

Костриця М. Ю. Рідний край – Житомирщина : навч. посіб. для учнів 5 кл. / М. Ю. Костриця. – Київ : МАПА, 2005. –
С. 117-118. – ISBN 966-7620-80-8.

Мартинюк К. А. Поштовий урядовець Адріян Фещенко-Чопівський і його син // Мартинюк К. А. Поштовий зв’язок на Житомирщині : сторінки історії : від перших поштових станцій до дирекції «Укрпошти» / К. А. Мартинюк, Г. П. Мокрицький, О. С. Нечипорук. – Житомир : Волинь, 2007. – С. 119-121 – (Історія трудових колективів Житомирщини ; кн. 18). –
ISBN 9667390047.

Мокрицький Г. П. Будинок, в якому жив Фещенко-Чопівський І. А. [Ст. 48] / Г. П. Мокрицький // Пам’ятки Житомира : енциклопедія : Пам’ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. – Житомир : Волинь, 2009. – (Енциклопедія Житомира. Т. 2 ; Кн. 1). – С. 102-103. – Бібліогр.: с. 103.

Мокрицький Г. П. Будинок, в якому мешкав Фещенко-Чопівський І. А. (іст.). [Ст. 22] / Г. П. Мокрицький // Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Вип. 6. – Житомир : Полісся, 2006. – С. 69-70. – Бібліогр.: с. 70.

Творець криці та української державності : до 125-річчя від дня народж. І. А. Фещенка-Чопівського (20. 01. 1884-1952) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2009. – № 1. – С. 35-42. – Бібліогр.: с. 40-42.

Фещенко-Чопівський Іван // Українські фізики та астрономи : посіб.-довід. / авт.-уклад. В. Шаромова. – Вид. 2-ге, допов. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. – С. 191. – ISBN 978-966-07-1369-7.

Хорунжий Ю. М. Іван Фещенко-Чопівський – йому дякував польський віце-прем’єр // Хорунжий Ю. М. Мужі чину : іст. парсуни / Ю. М. Хорунжий. – 2-ге вид. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – С. 251-262 : фотоіл., портр. –
ISBN 966-7601-74-9.

Шпак В. Титан металознавства і… державотворення / Шпак, Віктор // Світло спілкування. – 2017. – № 22. – С. 18-21. – (Світло Житомира).

Ярмошик І. І. Волинь в історико-краєзнавчих дослідженнях XIX-XX ст. / І. І. Ярмошик. – Житомир : Волинь : Рута, 2006. – С. 121-122, 177-178. – Бібліогр.: с. 178. – ISBN 966-8059-75-1.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.