Фанфіки у літературній кав’ярні «Пожива для розуму»

Кожен з нас чув про фанфіки. Більшість людей їх хоча б раз читала. Дехто їх навіть пише.
Люди роблять це з різних причин:
– подобається створювати альтернативні сюжети до улюблених творів/фільмів/серіалів;
– хочеться звести разом героїв різних літературних/кінематографічних всесвітів і побачити що з цього вийде;
– практика перед написанням власного твору, адже працювати з вже готовим світом та персонажами легше ніж створювати своїх;
– просто хобі, як малювання або комп’ютерні ігри;
– та ще багато-багато іншого…

До речі, ви знали, що деякі відомі письменники починали з написання фанфіків і лише потім прийшли до «серйозної» літератури? Наприклад Ніл Ґейман! А британська авторка Е. Л. Джеймс взагалі починала написання своєї мега популярної трилогії «50 відтінків сірого» як фанфік на «Сутінки» Стефані Майєр.

Деякі письменники позитивно ставляться до фанатської творчості. Наприклад Дуґлас Адамс вважає, що вона лише допомагає вигаданому світу і привносить в нього нові сенси. А дехто – навпаки – радить людям писати свої історії і не експлуатувати чужих персонажів. А яка ваша думка з цього приводу?

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *