Пушкінська вулиця – одна з найдавніших вулиць Житомира, що знаходиться у центральній частині міста. Почала формуватися у другій пол. ХVІІІ ст. За 250 років існування вулиця зазнала істотних топографічних і топонімічних змін. Починається від вул. Петровського і закінчується на вул. Шевченка. Довжина – 2,0 км. На плані 1781 р. показана під назвою Зелена вулиця. Починалася там же (на Петровській горі) і закінчувалася кутком перед садибою адвоката Словацького – дядька видатного польського і українського поета Юліуша Словацького (в районі нинішнього Нового бульвару).
Назва пояснювалася тим, що вулиця межувала з великою зеленою рощею, що тягнулася від Петровської гори на південний схід суцільним масивом і виходила до берегів річки Тетерів. Пролягала на пагорбі вздовж південного берега безіменної річки, що починалася від ставка в районі нинішньої вул. Івана Кочерги і впадала у Кам’янку. З містом Зелена вулиця була зв’язана дорогою, що вела у так зване Передмістя (так називалася місцевість в районі нинішнього Майдану Корольова). З цієї дороги і виникла нинішня вулиця Театральна, а тоді вона називалася Глиняною.
У першій пол. ХІХ ст. Зелена вулиця продовжилася до Великої Бердичівської вулиці і лише за новим Генеральним планом Житомира 1847 р. вона прийняла ту конфігурацію, яка збереглася дотепер. У другій пол. ХІХ ст. були прокладені Молчанівська вулиця (нині Новий бульвар) та Старий бульвар, і Зелена від Молчанівської зробила поворот на південь, закінчуючись на Старому бульварі. Тоді ж вона змінила і назву на Жандармську вулицю (тут знаходилася губернська жандармерія). Згодом почало формуватися продовження Жандармської від Старого бульвару до Монастирської (тепер Шевченка) вулиці.
До кінця ХІХ ст. це продовження мало самостійну назву – Новожандармська вулиця, а стара частина вулиці у другій пол. ХІХ ст. носила назву Старожандармська вулиця. У 1899 р. обидві вулиці були об’єднані під новою назвою – Пушкінська вулиця – яка існує й дотепер. Характерно, що Пушкінська вулиця – одна з небагатьох великих історичних вулиць, яка має лише один дотичний до неї провулок. Це говорить про великий ступінь урбанізованості, високу щільність забудови вулиці на кшталт західноєвропейських міст, а також великі прибудинкові садиби, що засвідчує елітність помешкань вулиці у дореволюційні часи.
Це цікаво знати
Характерно також, що антропонім «Пушкінська», досі існує за старими назво-творчими традиціями у формі прийменника (тобто відповідає на питання яка?), а не займенника (у сучасних традиціях антропонім, як правило, відповідає на запитання чия? або на честь кого?). Тобто вулиця яка? (на честь кого?) – Пушкінська, а не чия? – Пушкіна. У такій формі в місті існує з дореволюційних часів ще лише два антропоніми: Гоголівська та Лермонтовська вулиця.
За джерелом:
Мокрицький Г. П. Будинок обласної дитячої бібліотеки / Г. П. Мокрицький // Книжковий дім відкритий всім : зб. ст. : до 70-річчя з часу заснування Житомир. обл. б-ки для дітей. – Житомир : Волинь ; Рута, 2008. – С. 51-65.
Про вулицю Пушкінську ще:
Интересный Житомир. История улиц
История Житомира. Прогулка по Пушкинской улице
